| хай і тут буде мій архів |
[Feb. 8th, 2007|04:44 pm] |
ЧАЙ
Чашка, що розколота надвоє
Восени заповнена до вінець
І втікає серпень як чужинець
Небо, як емаль над головою.
В осені гірка принада чаю,
Золото твого волосся знаю.
#
РАДЖА
Раджу Раджі: Тримайтеся прямо
Ваша Величність.
Будьте, як кажуть, цвяхом програми
Ваша Незвичність.
Час - це метелик, що лине на лампу
З воріт гіпокампу, з воріт гіпокампу
Ваша Тривалість.
Стримуйте гнів, як може непалець,
Як можна недбало
Ваша Зухвалість.
Бачите піддані влади заради
В пошуках зради
Ваша Стоокість
Хай буде камнем наріжним і ніжним
ваша жорстокість,
Ваша Жорстокість.
#
ВАН ГОГ
Пам'ять - соняшник Ван Гога
Я собі відріжу вухо
Я без вуха красивіший
Пам'ятник любові - вірші
Уявляти постать Бога
В мене не хватає духу.
Я себе малюю краще
Небезпечний і без вуха.
Пам'ятник лихої долі
Крізь зелений колір шкіри
Шлях торує жовтий колір,
Золота щетина Бога.
Вухо - перший камінь віри.
Соняшник - стіна Ван Гога.
#
РИМ
Залишив Рим на вакаціях
Думав спокій знайду вдома,
Думав спокій знайду в праці,
Знайшов холод і нелюдську втому.
Замість праці - розчарування
Замість дому - порожні стіни.
Зруйноване серце - замість кохання
Содом і Гоморру замість Риму.
#
ПЛАЧ ЄРЕМІЇ.
Удари грому. Малярія. Плащаниця.
Ліхтар на дроті б'ється у вікно.
Провалля коми. Єремія. Пропасниця.
Уважним вухом слухаю стегно.
Удари малярії по сідницях.
Ліхтар на Єремії чує вікна.
Провалля плащаниці. Кома вуха.
Уважним дротом б'є стегно.
Сніданок для таємних або ліквор.
Відрижка їжею або зішесття Духа.
Удари Єремії б'ють вікно.
Смерділо рибою чи лихом.
Пустеля. Не помер. Яка задуха.
Іуда. П'ятирічка. Дніпрогес.
Петро - це камінь, я це - вухо.
Христос. Голгофа. Риба. Хрест.
#
ЗОМБІ
Непристойні зомбі, що летять у Клівленд
Їх тіла у пеклі, а душа у раю
Яблука Антонова, груші мої срібні
Ви єдині рідні у чужому краї.
Незлобливі зомбі відпочинуть в озері.
Долетить не кожен, шлях їх фист далекий
В парку листопадловім, білі як морозиво
Вилітають в вирій, зомбі, як лелеки.
#
Рожевощока Тома
Кінчай свій апокаліпсис,
Нехай огорне втома
Твої луги і праліси.
Бо я стомився хащею
Блукати наче вітер,
Роззявленою пащею
Ловити кармеліток.
Нехай огорне Тома
Тебе солодка втома.
Хай сором встромить вила
В твоє прекрасне тіло.
#
на мій матрац, або на поле бою
як називаю часом жартома
раптово як завжди прийшла зима
я ще заклеював шибки, готуючись зустріти
листопад
або я цілував солодкий виноград
або я думав, буде все гаразд
невміло притуляючи щоку
до твого серця
Але і осінь не для нас
і я не Кобо Абе.
#
КОВЗАНЯР
Б.-І. Антоничу
Змагаюсь з ледом я
бо ковзаняр.
Бо маю на стопах вогненні
криці.
І не ховаюсь у лапатих
снах ялиці.
Я розділяю сніг
на воду і на небо.
Як справедливий цар.
Бо на ногах ножі,
а не якісь слизькі,
підступні кеди.
#
ІРИНІ
з Г.Бреговича
Нема грошей і знову без роботи.
Осіння мряка, безкінечні дні
Дитина посміхається вві сні
І ловить молоко з грудей відкритим ротом.
Ти втомлено наспівуєш пісні,
Готуючись до завтрашніх уроків.
І линуть тихо, зовсім без зусиль
Пісні для похоронів і весіль. |
|
|
| (no subject) |
[Feb. 7th, 2007|05:24 pm] |
Имя «Бурик» на японском Знаете ли вы, что имя «Бурик» (Burik) на японском звучит «Зудошикиме» (Zudoshikime). Теперь смело можно говорить «Зудошикиме» вместо «Бурик» |
|
|
| (no subject) |
[Feb. 1st, 2007|05:37 pm] |
|
До кінця зими залишилося 40 днів, 40 змарнованих днів безкінечних зустрічей і втрат, побачень і пробачень, бризків автомобілів і холодних ранків, напівтемних кімнат, напівпорожніх склянок, прохололих сніданків і вечерь, про обіди знову не йдеться, напівснів напівпросинань, телефонних дзвінків і атмосферних фронтів, циклонів дощів туманів, про сніг вже давно не йдеться, ресторанів кафе забігайлівок, хибних кроків і есемесок, передбачень минулого, спогадів про майбутнє, недолугих жартів, нещирих зізнань, фатальних почуттів і відвертої брехні, театральних сцен кохання та признань у задушливих ревнощах, чорнобілих снів і різнокольорового снігу, піонерських салютів і комсомольських феєрверків, |
|
|
| Hate |
[Jan. 18th, 2007|11:15 am] |
Crochet Dolls....
A man and woman had been married for more than 60 years. They had shared everything. They had talked about everything. They had kept no secrets from each other except that the little old woman had a shoe-box in the top of her closet that she had cautioned her husband never to open or ask her about. For all of these years, he had never thought about the box, but one day the little old woman got very sick and the doctor said she would not recover. In trying to sort out their affairs, the little old man took down the shoe-box and took it to is wife's bedside.
She agreed that it was time that he should know what was in the box.
When he opened it, he found two crocheted dolls and a stack of money totaling $95,000. He asked her about the contents.
"When we were to be married," she said, "my grandmother told me the secret of a happy marriage was to never argue. She told me that if I ever got angry with you, I should just keep quiet and crochet a doll."
The little old man was so moved; he had to fight back tears. Only two precious dolls were in the box. She had only been angry with him two times in all those years of living and loving. He almost burst with happiness.
"Honey," he said, "that explains the doll, but what about all of this money?
Where did it come from?"
"Oh," she said, "That's the money I made from selling the dolls."
Почему-то по этому поводу вспомнил Акутагава Рюноске, та же кажущаяся порядочность и еле скрываемая выливающаяся через края ненависть
КАИБАРА ЭККЭН
И я в школьные годы учил истории про Каибара Эккэна [Каибара Эккэн
(1630-1714) - знаменитый ученый]. Каибара Эккэн как-то на судне оказался
вместе с одним студентом. Студент, видимо гордясь своими познаниями,
разглагольствовал о разных науках и искусствах. Эккэн, ни словом не
вмешиваясь, просто слушал. Тем временем судно подошло к берегу.
Пассажирам перед выходом полагалось сообщить свое имя. Только тут студент
узнал Эккэна и, смутившись перед великим конфуцианцем, попросил прощения
за свою давешнюю неучтивость. Такой эпизод я учил.
В то время в этом эпизоде я разглядел красоту скромности. По крайней
мере, старался разглядеть. Но, к несчастью, теперь я не могу почерпнуть в
нем ничего поучительного. Этот эпизод представляет для меня теперь
некоторый интерес лишь по таким соображениям:
Как язвительно было презрение, с которым Эккэн слушал, не произнося ни
слова!
Как вульгарны аплодисменты пассажиров, радовавшихся тому, что студент
пристыжен!
Как живо трепетал в разглагольствованиях студента дух нового времени,
незнакомый Эккэну! |
|
|
| (no subject) |
[Jan. 19th, 2006|08:01 pm] |
|
закінчив вчора на півслові сьогодні також навряд чи напишу більше ламкми від хлоду пальцями та й йти вже потрібно, а на вулиці мінус 20 , зима вона і в Африці зима |
|
|
| (no subject) |
[Jan. 18th, 2006|05:09 pm] |
|
так сьогодні за вікном люті морози, і в приміщенні досить холодно тому зігріваючи себе спогадами про |
|
|
| початок |
[Jan. 11th, 2006|05:33 pm] |
|
Сьогодні день публікації в славному своїми графоманськими традиціями журналі, не залишився і я в стороні від цієї богоподібної справи попробуємо |
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
vladbur's journal
